НЕ ЗАБУДУ

Тебе забуть не в силах я,

І в цім – трагедія моя.

Якщо ж забув про мене ти –

Погаснуть зоряні світи...

Невже так важко підійти

І дружньо руку простягти,

Сказати кілька теплих слів,

Щоб пролісок в зимі розцвів?

Щоб зашуміла з верховіть

Додолу сонячна блакить,

Щоб розтопила в душах лід,

Розмила від розлуки слід.

Ти сам не знаєш, хто ти є –

Любов і горенько моє.

Найкращий в світі і чужий,

Цілунком сонця сум розвій!

* * *

Життя своє у кожного із нас,

І доля наша пишеться на небі,

Та хочу мріяти і думати всякчас

Лиш про тебе, про тебе, про тебе…


ВОСКРЕСЛІ НАДІЇ

Як пісня співається мило,

Як тьохкають знов солов’ї!

Чарівна Природа розкрила

Назустріч обійми свої.

Дарує тепло і кохання,

І моря ласкавий прибій,

Цей зоряний вечір, світання,

І сонячний день голубий.

Ми знову удвох із тобою,

Розлуки немов не було –

Навік розпрощались з журбою,

Спіймали Жар-птиці перо !

Всі сумніви вітер розвіє,

Розпалить любові вогні,

А в серці воскреслі надії

Єднатимуть наші пісні.

* * *

Напиши мені щось хороше,

Щось приємне для душі,

Чого не купити за гроші ,–

Напиши мені, напиши!

Щоб зраділо моє серденько,

Щоб співало нових пісень,

І ходила б я веселенька,

Усміхалася б кожен день!


ТУМАН

Туман, туман, –

гіркий обман,

Немов душі печальна маска...

Зову: - «Прийди !

Шляхи знайди,

Бо сонця промінь – твоя ласка!»

Тебе нема,

зову дарма...

Заснуло озеро в тумані.

Та сниться знов

твоя любов,

Твої цілунки полум’яні.

Через світи

мене знайди,

Єдиний мій і довгожданий!

Серед тривог

лише удвох

Ми подолаєм всі тумани!

Зникай, туман!

Щезай, дурман!

Вже сонце ось – на видноколі.

Благословля

моя земля

Сміливо йти назустріч долі!


СТЕЖКА ЛЮБОВІ

Стежка любові зароста споришем,

Нам вона лишає тільки серця щем.

Літо відпливає, у осінній сум,

Завбачливо сплітає вервечку дум.

Ми на роздоріжжі стрілися колись,

Та дороги наші, на жаль, розійшлись.

Випита розлука, випита до дна,

Як море, глибока, і гірка вона.

Щастя налякалось, утекло кудись,

І не погукаєш: „Щастя, озовись!

З радості і квітів я сплету вінки,

Вплету перли, зорепаду пелюстки,

Лиш даруй кохання, милого вуста!”

У руках ласкавих зникне самота.

Сонце усміхнеться, вигляне з-за хмар,

Ніщо не здолає любимого чар!

Веселкові барви хмари не зітруть,

Хай розлучених двоє щастя знайдуть!

...Пе́стувати долю – справа непроста,



Споришем і терном стежка зароста.



7429614589265036.html
7429668458928443.html
    PR.RU™