Тебе забуть не в силах я,
І в цім – трагедія моя.
Якщо ж забув про мене ти –
Погаснуть зоряні світи...
Невже так важко підійти
І дружньо руку простягти,
Сказати кілька теплих слів,
Щоб пролісок в зимі розцвів?
Щоб зашуміла з верховіть
Додолу сонячна блакить,
Щоб розтопила в душах лід,
Розмила від розлуки слід.
Ти сам не знаєш, хто ти є –
Любов і горенько моє.
Найкращий в світі і чужий,
Цілунком сонця сум розвій!
* * *
Життя своє у кожного із нас,
І доля наша пишеться на небі,
Та хочу мріяти і думати всякчас
Лиш про тебе, про тебе, про тебе…
ВОСКРЕСЛІ НАДІЇ
Як пісня співається мило,
Як тьохкають знов солов’ї!
Чарівна Природа розкрила
Назустріч обійми свої.
Дарує тепло і кохання,
І моря ласкавий прибій,
Цей зоряний вечір, світання,
І сонячний день голубий.
Ми знову удвох із тобою,
Розлуки немов не було –
Навік розпрощались з журбою,
Спіймали Жар-птиці перо !
Всі сумніви вітер розвіє,
Розпалить любові вогні,
А в серці воскреслі надії
Єднатимуть наші пісні.
* * *
Напиши мені щось хороше,
Щось приємне для душі,
Чого не купити за гроші ,–
Напиши мені, напиши!
Щоб зраділо моє серденько,
Щоб співало нових пісень,
І ходила б я веселенька,
Усміхалася б кожен день!
ТУМАН
Туман, туман, –
гіркий обман,
Немов душі печальна маска...
Зову: - «Прийди !
Шляхи знайди,
Бо сонця промінь – твоя ласка!»
Тебе нема,
зову дарма...
Заснуло озеро в тумані.
Та сниться знов
твоя любов,
Твої цілунки полум’яні.
Через світи
мене знайди,
Єдиний мій і довгожданий!
Серед тривог
лише удвох
Ми подолаєм всі тумани!
Зникай, туман!
Щезай, дурман!
Вже сонце ось – на видноколі.
Благословля
моя земля
Сміливо йти назустріч долі!
СТЕЖКА ЛЮБОВІ
Стежка любові зароста споришем,
Нам вона лишає тільки серця щем.
Літо відпливає, у осінній сум,
Завбачливо сплітає вервечку дум.
Ми на роздоріжжі стрілися колись,
Та дороги наші, на жаль, розійшлись.
Випита розлука, випита до дна,
Як море, глибока, і гірка вона.
Щастя налякалось, утекло кудись,
І не погукаєш: „Щастя, озовись!
З радості і квітів я сплету вінки,
Вплету перли, зорепаду пелюстки,
Лиш даруй кохання, милого вуста!”
У руках ласкавих зникне самота.
Сонце усміхнеться, вигляне з-за хмар,
Ніщо не здолає любимого чар!
Веселкові барви хмари не зітруть,
Хай розлучених двоє щастя знайдуть!
...Пе́стувати долю – справа непроста,
Споришем і терном стежка зароста.