Закон вартості та його функції

Внутрішній причинно-наслідковий зв’язок між затратами праці, вартістю та ціною відображає закон вартості.

Закон вартості – об’єктивний закон товарних відносин, відповідно до якого вартість товарів визначається витратами суспільної (абстрактної) праці і товари виробляються та обмінюються відповідно до їхньої вартості (суспільно необхідних витрат праці).

Закон вартості виконує три функції:

• регулює пропорції суспільного виробництва, розподіл праці по галузях;

• стимулює розвиток продуктивних сил;

• обумовлює диференціацію, розшарування товаровиробників.

Закон вартості пов’язаний з так званою редукцією праці. В процесі обміну індивідуальна праця різної складності і кваліфікації зводиться до простої праці. На величину вартості як простої суспільно необхідної праці впливає не тільки кількість праці, але і споживна вартість (корисність) продукту: якісніший продукт втілює складну працю і має більшу вартість, краще задовольняє потреби суспільства (має більший корисний ефект). Тому суспільство, яке в кожний історичний період має певні потреби, визначену кількість ресурсів, в тому числі і фонду робочого часу, повинно так розподілити фонд робочого часу, щоб забезпечити найкраще задоволення потреб суспільства. Якщо в процесі обміну товар не буде куплений, частина робочого часу буде розтрачена даремно. Отже, закон вартості вимагає, щоб суспільна праця використовувалась у тих галузях, які необхідні суспільству, а на виробництво товару повинна витрачатись лише та кількість праці, яка буде визнана як суспільно необхідна.

Закон вартості зумовлює прагнення всіх товаровиробників знижувати індивідуальні затрати праці до рівні суспільно-необхідних, вдосконалювати техніку і організацію виробництва, щоб підвищити продуктивність праці.

Закон вартості виконує свою функцію регулятора розподілу праці та інших ресурсів між галузями через механізм цін.

Оскільки ціна є грошовою формою вартості, то закон вартості є законом цін. На ціну, як поверхневу форму, чинять вплив багато факторів, тому ціна не може просто відображати величину вартості. Вона коливається навколо вартості. Через коливання цін виробники одержують інформацію про ступінь задоволення потреб та про відповідність витрат праці на виробництво певних товарів, і перерозподіляють ресурси між окремими виробництвами відповідно до потреб. Закон вартості слугує основним регулятором виробництва в стихійному товарному господарстві.

Конкурентна боротьба між виробниками призводить до того, що ті, в кого індивідуальні витрати більші за суспільно необхідні, при продажу товару отримують збитки і розоряються, втрачають свої засоби виробництва, перетворюються на пролетарів (неімущих) та стають найманими робітниками. І навпаки, ті прості товаровиробники, які мали високу продуктивність, отримують додатковий доход, збагачуються, розширюють виробництво за рахунок найманої праці тих, що втратили статус самостійного товаровиробника. Таким чином, закон вартості неминуче веде до диференціації суспільства на бідних і багатих, а також до розвитку капіталізму – способу виробництва, основаному на крупних засобах виробництва та найманій праці.



Приклад3. Двоє гончарів роблять глечики. Перший з них за тиждень витрачає 60 годин праці і виробляє 60 глечиків. Другий – за 60 годин виробляє 30 глечиків. Вартість матеріалів умовно приймаємо за нуль. Скільки буде коштувати 1 глечик в годинах робочого часу на ринку? Які наслідки матиме така торгівля для кожного з гончарів?

Розв’язок. Хоча індивідуальна вартість глечиків різна (у першого гончаря – І год., у ІІ гончаря – 2 год.), на ринку глечики будуть продаватись за однією ціною, яка визначається суспільною вартістю товару, суспільно-необхідним (суспільно-нормальним) робочим часом, потрібним для виробництва товару.

На встановлення цієї величини індивідуальні витрати товаровиробників впливають по різному:

1-й гончар – витратив 60 год. праці і створив 60 одногодинних глечиків;

2-й гончар – витратив 60 год. праці і створив 30 двогодинних глечиків.

Тому суспільна (ринкова) вартість товару встановиться на рівні (120 годин : 90 глечиків) = 1,3 год. за глечик. Наслідки такої торгівля для гончарів:

1-й продав 60 глечиків по 1,3 год. за глечик. Він отримає 78 год., його витрати 60 год., тоді прибуток становить 18 год. Це результат високої продуктивності праці, досконалого обладнання, технології тощо.

2-й продав 30 глечиків, отримує 39 год., його витрати виробництва – 60 год., його збитки – 21 год. праці. В перспективі він збанкрутує.

Закон вартості перерозподіляє вартість до технічно найрозвинутіших виробників, капітал і робочу силу до найприбутковіших галузей.

Відповідь: 1,3 год; І гончар - 18 год., прибуток, 2 гончар - 21 год., збитки.


7428841248929247.html
7428865151022946.html
    PR.RU™